Туреччина є президентською представницькою демократією та конституційною республікою в рамках багатопартійної системи, в якій президент (глава держави та глава уряду), парламент і судова влада поділяють повноваження, зарезервовані за національним урядом.
Туреччина республіканська, націоналістична, прив'язана до народу, інтервенціоністська, світська та революційна. Після військового перевороту 1960 року та військового перевороту 1980 року відбулися фундаментальні зміни Конституції Туреччини. Тексти нових конституцій у кожному разі затверджувалися всенародним референдумом.
Туреччина є демократичною державою з 1950-х років, коли була встановлена багатопартійна система. Вибори є особливо важливим аспектом турецької демократії; вони викликають довіру, а політична система є конкурентоспроможною.
Великі національні збори Туреччини (тур. Türkiye Büyük Millet Meclisi [tyɾcije byjyc milːet medʒlisi]), зазвичай називають просто TBMM або парламентом (тур. Meclis або Parlamento), є однопалатним законодавчим органом Туреччини. Це єдиний орган, якому Конституція Туреччини надає законодавчі прерогативи.
З внутрішнього боку країна має політичну культуру, яка готова прийняти правління «великої людини», відчуває меншу прив’язаність до основних громадянських свобод, пов’язаних з ліберальною демократією (таких як свобода слова та засобів масової інформації), і стала більш консервативною та меншою толерантний до різноманітності.
Партія справедливості та розвитку Реджеп Таїп Ердоган / Партія
