Як визначити відміну слова?
Щоб з'ясувати відміну іменника, потрібно поставити його в початкову форму, визначити рід, основу і закінчення. До І відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду, що в називному відмінку однини мають закінчення –а (-я): ручка, мрія, Ілля, базіка. Жіночі імена по батькові також є іменниками І відміни.
Як розрізняти відмінки?
Щоб правильно визначити знахідний відмінок іменника, потрібно до іменника поставити два питання кого? що? (бачу). У знахідному відмінку іменник є другорядним членом речення (додатком). Запиши в один стовпчик словосполучення у називному відмінку, а в другий – у знахідному.
Як запам’ятати питання відмінків?
Самі назви відмінків допомагають запам'ятати питання до них:
- називний — називаємо (це (хто?) людина, це (що?) предмет);
- родовий — із роду кого? чого? (або немає кого? чого?)
- давальний — даватити кому? чому?
- знахідний — знаходити кого? що?
- орудний — орудувати ким? чим?
- місцевий — міститися на (у) кому? на (у) чому?
Що таке відмінювання слів?
Змінювання слів за відмінками називається відмінюванням.
Відмінювання в українській мові: прав…
Іменники мають сім відмінків: 1. Називний (Н.) — хто? що?; 2. Родовий (Р.) — кого? чого? до кого? до чого?; 3. Давальний (Д.) — кому? чому?; 4. Знахідний (Зн.) — кого? що? про кого? про що?; 5. Орудний (Ор.) — ким? чим?; 6. Місцевий (М.) — на (у) кому? на (у) чому?; 7. Кличний (Кл.) Закінчення іменника залежить не лише від того, у якому відмінку й числі він стоїть, а й від його відміни та групи, а іноді — і від значення. Тому в іменниках української мови багато різних закінчень. Нижче, у таблицях, наведено буквені (не звукові) відмінкові закінчення іменників за відмінами й групами. Якщо в різних іменниках тої самої відміни й групи виступають різні закінчення, то вони подаються через кому: дуба, лісу — -а, -у. Паралельні закінчення в тих самих іменниках подано через похилу риску (це означає: або, або): на коні, на коневі, на коню — -і /-еві/ -ю. Закінчення, що трапляються, як винятки, взято в дужки: бабів— (-ів). Знаком □ показано нульове закінчення: парт, площ — □. 1. Закінчення іменників І відміни Н. Р. Д. Зн. Ор. Кл. Р. мн. — суддів, гайдамаків, ніздрів, мамів (і мам), бабів (і баб), губів (і губ), легенів (і легень); свиней, мишей, во́шей, статей. Ор. мн. — сльозами (і слізьми), свинями (і свиньми). 2. Закінчення іменників ІІ відміни чоловічого роду Н. Р. Д. Зн. Ор. Кл. Н. мн. — комарі, пазурі, снігурі, звірі, друзі (хоч це іменники твердої групи); вуса (і вуси), вівса, хліба (і хліби з іншим значенням). Р. мн. — чобі́т, цига́н, чоловік (у значенні “осіб”); госте́й, ко́ней. Ор. мн. — гістьми (і гостями), кіньми (і конями), чобітьми (і чоботами, чоботями). 3. Закінчення іменників ІІ відміни середнього роду Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл. 1. Н. і Кл. мн. — очі, плечі. Р. мн. — очей, плечей (і віч, пліч); винятки із закінченням –ів, -їв.
Відмінювання в українській мові: правила та поради
Вивчайте відмінювання в українській мові з легкістю! 📚 Правила, приклади та поради для легкого освоєння граматики. 🚀 Покращить свої навички просто зараз!
ВІДМІНЮВАННЯ – тлумачення, орфографія, новий правопис …
ВІДМІНЮВАННЯ – тлумачення, орфографія, новий правопис онлайн
Категорія відмінка. Відмінкові закінчення іменників
Як у називному відмінку В и н я т к и: Н. мн. — комар і , пазур і , снігур і , звір і , друз і (хоч це іменники твердої групи); вус а (і вус и ), вівс а , хліб а (і хліб и з іншим значенням).
